Свобода Слова Шустера "Убий дитячу посмішку"

Після останньої програми Свобода Слова Савіка Шустера на каналі Інтер стало зрозумілим, що вона зовсім не для дітей. А тим більше не для обдарованого підростаючого покоління, яке показало не тільки фальшивість "розуміння" їх, а й зверхнє лукавство політиканів…хоч бери й табличку вішай з написом "небезпечно", а політиків кліткою від людей відділяй.

З точки зору шоу-програма вдалась, зате неприємний осад залишився. Однозначно, тільки ціє мети автори програми з декількамільйонною аудиторією й досягли. Іншого пізнавального чи показово-дискусійного моменту не те що не було, а й відбувся показ підшкірності політиканів. Але ще прикрішим було бачити, як батьки обдарованих дітей під час кожної рекламної паузи бігали грошей в політиканів випрошувати: "поможіть пару копійок обдарованій дитині". Після цього дивуватись, що такі "державні" політики у нас при владі, аж дуже вже не варто.

Рідкісний день 29 лютого цим став просто ще одним дискредитуючим днем для української міжусобної політики, як і тих, хто забув про гордість.

Безсумнівно, школярі не винні у попрошайництві батьків, та й не всі батьки принижувались. Крім того звернутись за допомогою-це зовсім і не соромно, тільки от робити це як жебрак, випрошуючи щось коли відмовили? І чи справді їм треба тої допомоги, адже плату безсовісні політикани можуть таку потребувати, що мало не покажеться.

Особливою присутність юних обдарованих в різних сферах програму Шустера зробила тільки за скандальність. В цілому ж як піднімається питання "розколу" України по приводам типу зранку більше Сонця на Сході країни, а пополудню-на Заході, наче вже розвалились і розлетілись бо хтось не так на когось подивився, так і далі це робиться. По суті нікчемні речі для всієї Держави посилюються до рівня глобальної катастрофи. На що СБУ давно мало б звернути увагу, адже неадекватна частота вживання слова "розкол" до країни не тільки привикання розвиває…

Нічого хорошого чекати в такій обстановці, посиленій демонстрацією Україні-"ось ваші політики", хоч спікерів підбирають саме за підходящістю такій демонстрації, не можна було. Та все ж гниль поперла сильніше ніж раніш.

Тепер вже пізно гадати, чого не звели потенційних спонсорів і батьків перед початком телеефіру, що може не таку драму створило б. Але вийшло, те що вийшло. Ні політики балакунські не зрозуміли, що від них хотітимуть не слів, ні батьки не спрогнозували більшу ранимість обдарованих дітей, які поприсвячували себе наукам, ніж звичайних.

Не зрозумілою була й поведінка так званої аудиторії представляючої всю Україну. Яка не здатна представити точно вподобань лиш по політичним напрямкам в силу різності регіонів і політтехнологій, не те що за віком, статтю, освітою, що не дозволяє теорія імовірності. Наприклад як з тисячного міста різного роду людей вибрати точно і політичні вподобання і вік, одне відповідатиме за загальний стан, в іншому буде недобір або перебір… а яка помилка в усій багатомільйонній країні.

Так от, чого ці звезені з різних місць люди, чим вони єдино вірно можуть представляти незговір між собою, хлопали, а не свистіли, коли політикани на дітей нападали? Можна зрозуміти схвальні аплодисменти політикам, які розповідають: про спрощення візового режиму з Європою, як після СССР туди просто кордони цей бік відкрив, а щоб поїхати в Євросоюз треба євро мати; про велику кількість автомобілів, як забули уточнити яких в більшості, і що це чи не єдине капіталовкладення при неможливості купити житло; і т. п.

Та тут прямо насміхались з людської бідності, а не дурили казками. Жидяри, в гіршому сенсі слова безнаціонально, безопонентно розповідали як їм при комуністичній партії тяжко жилось і чого вони мають допомагати їм а не сусідці. Замість того, щоб просто відмовити в перерві, як справжній скупий грошовий мішок, який гроші викачував з країни не для того щоб якусь тисячу обдарованим дітям "гойям" віддавати, насмілились розповідати і соромоти, мов посміли підійти і щось просити.

Повчити, повчити захотілось, виправдовуючи свою скупість, яка до сліз доводила одних і прибивала других. А як не заплакати, раз одним дісталось від українця спонсорська допомога, який усвідомив, що попав "на акцію" і треба трохи віддати, що накачав свого часу, а жиди: один-єврейської національності, інший-по совісті, відмовили ще й взялись критикувати дитину, яка там ні причому. Тут пиха й знущання і насміхання над бідністю людською, коли наживались саме на цій бідності щоб там не казали про заслуженість, висвітлює чого так не любили євреїв і як можливим став Голокост, коли сліпа лють на смерть прирекла й багатьох нормальних людей єврейської національності.

А все вона ота совість та повага до української нації. І поки нас сторонитимуть від влади в нашій державі доти нас отак і принижуватимуть, показуючи місце, до якого вони все беруть з чим до них звертаються.

Критерій відбору до політичної влади є простіше простого-патріотизм до держави і відповідна поведінка незневажаюча український народ. Тоді звідти весь хлам чужорідний і корисливий вимететься настільки наскільки вдасться впильнувати вболівання за свою Державу.

Єдине, на кінець, що треба добавити-це те, що підростаючи покоління має ще надію в Україну. І з ними ще можна будувати Нашу Україну, а призвичаєних брехунів, нахапавшихся на праці наших батьків і крові за Батьківщину наших дідів та прадідів, пора безповоротно списувати.

вперше статтю було опубліковано тут: [neznanijbrat.mylivepage.com]

Ти мені пробач, незнайомий мій Брат,
Що я народився в своїй Україні.
Я живу наче вдома, але як емігрант...

[neznanijbrat.mylivepage.com]