Українське Придністров'я "ділять-не поділять" москаль з молдаванином

Давно ми вже до такого дожились, що нашою землею з частиною наших братів-українців торгуються і не поступаються, та лиш чогось зовсім не наші політики. Але про що це я, наших в значені справді українських і перш за все патріотичних, а не політкомфортистів при керівництві нашою державою-факт-немає. Відмовок мовчазної згоди і безбоєвого подарування Придністров'я на москальсько-молдавський торг в міжусобних політиканів знайдеться багато…та не виправдовують вони зради української землі.

Можливо й справді проблем в Україні національно-соціального характеру багато, що до чогось іншого не час. Та "не час" не може стосуватись питань загальнонаціонального захисту-цілісності і збереження українського, щоб залишити йому перспективу вирішення соціальних проблем в українському руслі, а не як асимілянти чужонаціонального. Українське безробіття і недостатність житла звісно не приваблять українців і інших придністровців в плані ініціативи входження до складу Української Держави, звідки сталінізм їх вирвав для приєднання Молдавії до СССР. Водночас, вільними в розвитку своєї культури і безперешкодного її поширення разом з українським законом в Придністров'ї чи то в Молдавському підданстві чи то в Російському українці Придністров'я не зможуть бути і це вони відчувають.

Зрозуміло, що вірити різним референдумам, де придністровцям навіть не пропонують варіант входження в склад України, не можна. Бо таким чином ігнорується варіант повернення до української держави найчисельнішого українського населення з поміж інших москалізованих думками, КГБ-істів та молдаванів. Також іншого ніж русифікація від російсько-спецлужбіського керівництва Придністров'я чекати не приходиться, що й не пройшло даром. Але без Голодоморів і Сибірів шансів в них довершити справу в цьому напрямку немає. Тому не пуста українська придністровська земля ще українським духом.

Ще одним ворогом справи повернення Придністров'я в Українську Державу є політкофортизм української влади. Всеціло зайняті дві привладні групи прозахідні і проросійська заходженням перед закордонними силами, вони безпечно і цинічно здають українців Придністров'я в жорна інтересів Молдавії та Росії. Єдине на що спромагаються-це визнати що в Придністров'ї мешкають українці, але одночасно ганебно записують їх одні-до діаспори в Молдавії, інші-до діаспори в Російській Імперії. Та ж яка може бути українська діаспора на своїй українській землі?

Користуючись таким обходженням придністровського питання українськими міжусобними політиканами російські і молдавські сили пробують розміняти українське Придністров'я в своїх інтересах.

Як завжди послідовна Росія в захисті тих, кого вона називає "братніми народами" об'явила про згоду на входження Придністров'я в склад Молдавії, від якої свого часу відстрілювались придністровці, за умови не вступу в НАТО Молдавії. Московський інтерес тут зрозумілий і який значно переважає вже малодієву казку про слов'янську дружність: тримати контингент "російських миротворців" дорого, а прибуток від перебування при владі проросійських сил тратиться розташуванням Придністров'я між Україною і Молдавією. Піти ж просто так-це поразка імперських амбіцій, а домогтись невступу Молдавії в НАТО-це компенсовує геополітичну втрату сповна і економить на протектораті проросійських сил Придністров'я.

Така пропозиція Кремля ставить перед Кишиневом складний вибір. Полягає він у тому чи вибрати інтегрування в сторону європейських структур з необхідністю надати територію для НАТО в замін на більший Шенген чи залишитись як зараз і сповільнити хід інтегрування в Євросоюз зате отримати електростанцію і річкове судноплавство на Дністрі.

Торгу цього могло б і не бути, якби українська влада хоч трохи виказала зацікавлення Придністров'ям. Тоді б Молдавія з територіально невирішеним конфліктом ні про яке НАТО мріяти не могла б, відповідно Росії нічого було б брати взамін виведення економічно невигідних російських військових і ФСБ-ешних сил, але які несуть "імперську сторожу". Українська неофіційна підтримка українських придністровців і входження Придністров'я в склад Української Держави є набагато перспективнішою з точки зору ефективності в порівняні з російськими забавами.

Як не дивно, цей ганебний торг москаля і молдаванина за українське Придністров'я вигідний українській стороні в разі його результативного проходження. Мати справу тільки з однією Молдавією в питанні повернення Придністров'я в склад України вигідніше, ніж одночасно і з Росією. Не вступ Молдавії в НАТО, чого вимагає Росія взамін на згоду включення Придністров'я в склад Молдавії тут додатковий плюс для розв'язання питання на користь українських соборницьких намірів.

Примітно, що ці торги відбувається попри волю референдуму проведеними проросійськими силами, коли вони виключивши варіант входження в склад України, виявили що аж ніяк придністровці в Молдавію не збираються і вибирають швидше міфічну можливість входження до складу Російської Федерації, що географічно обтяжливо. Таким чином в словах про російське обурення втягуванням України і Грузії в НАТО основними є російський інтерес проти розширення Альянсу на території, які Москва вважає своїм геополітичним простором. А аргумент "проти волі" громадян, які в Україні ще свого слова не сказали, в Грузії-"за НАТО" на референдумі, всього лиш лукавство зацікавленості і це ніша відмазки з посиланням на демократичність для дружніх Росії країн Європи, як Германія.

Одразу варто обмовитись, що ніяке НАТО нас не візьмуть з двох основних причин: здобуток Україна для значної і впливової частини членів Альянсу меншим ніж російське обурення від якого вони всі разом залежать в плані енергоносіїв; у нас розташований Чорноморський Флот Росії, базування якого в країні-НАТО є неприпустимим, тож хіба розділять Україну, змусивши Захід забути про українську землю на Сході, що є злочином проти Соборності, навіть якщо Лівобережжя й реально окуповане російським… В загальному ж українська співпраця з НАТО мала б в першу чергу вирішувати українські питання, і вже в сукупності співпадати з інтересами Альянсу, та недержавницька влада за політичний комфорт продасть будь-який український інтерес, тільки між собою розібратись не можуть кому: Москві чи Брюсселю.

З огляду на таку ситуацію щодо питання НАТО-Україна відмовлятись від активних і відкритих дій є заходливістю перед Заходом, а не раціональна поведінка продиктована обставинами. Тобто не тільки неофіційна підтримка українців Придністров'я є достатньою, а й існує можливість відкритої, як це робить Росія підтримуючи там проросійську владу. Бо поява невирішеного територіально конфлікту по Придністров'ю для України не здатна відсунути дальше перспективу співпраці з Альянсом, ніж далекою вона є зараз по причинам описаним в попередньому абзаці.

Крім того, питання цілісності захищеності українського народу не мають права вирішуватись, жертвуючи якоюсь його частинкою разом з частиною української території. Тому першим є питання повернення українських придністровців в повні права господарів на українській землі, яка зветься Придністров'ям.


Стаття написана 11 березня, вперше опублікована [neznanijbrat.mylivepage.com]

Ти мені пробач, незнайомий мій Брат,
Що я народився в своїй Україні.
Я живу наче вдома, але як емігрант...

[neznanijbrat.mylivepage.com]