За що гинуть наші миротворці в Косово?

Безжальна гра жорен геополітичних інтересів не залишає місця для скидки на людські емоції. Та навіть і без останнього, присутність українських солдат і поліцейських складом КФОР в Косово не може бути оціненою на користь і за правдивий інтерес Держави. Бо українського наміру і виду на щось там нема: ні жодна з сторін не є нашими прямими союзниками, коли б ми були зобов'язані надати підтримку; ні стратегічно зовнішньополітична діяльність немає цілей і завдань щодо Косово. Розігрування ж "миротворців" для засвідчення дружності з НАТО прогнозовано вилізло боком під час загострення ситуації. Коли поліційні відділи КФОР під командуванням Альянсу трактуються сербами...не тільки як "підтримувачі порядку".

Десятки поранених українських КФОР-овців є розплатою за безконтрольні і "на авось" політичні спроби задобрити Західні Країни. Що при відсутності очевидного українського інтересу і неможливості розцінювати місію українців в Косово подібно, як в третіх Африканських Країнах, викриває хибність такої заходливості прозахідних політиканів. Нажаль, багато інтересів сплелось в одне і кращі українські міліціонери, яких загітували в КФОР, стали заручниками чужості та непотрібності цих геополітичних розбірок для України. Веселі забави з адреналіновим присмаком і непоганим заробітком скінчились наче несподівано. І на стороні двічі неправій опинились в один момент, і грошей на втрачене здоров'я в безглуздому маренні про штатність ситуації з утворенням маріонеткової держави на території іншої прийдеться потратитись. Тут же-ні похвалитись, ні співчуття не викликати.

Неможливість виконувати свою місію КФОР, а тим більше українцям в його складі, які як не як слов'яни, стала очевидною одразу після проголошення Незалежності Косово албанцями. Коли останні з допомогою американців з їх інтересом дестабілізації ситуації Європі вирвали в Сербії частину її території і вижили корінних сербів. Те, що не зробила Османська Імперія по посуненню мусульманського світу на християнський, в Косово-зробили американці з іншими деякими країнами-членами НАТО.

Та не лиш моральний і політичний наслідок поділу Сербії за американським сценарієм унеможливив продовження не настільки дискредитуючу українців місію в КФОР. А й фактично саме КФОР для цього не підходить. Зокрема, з україномовної версії Довідника НАТО за 2006 рік можна вияснити, що "Завдання КФОР охоплювали надання допомоги в поверненні або переїзді переміщених осіб і біженців; відбудову і розмінування; медичну допомогу; безпеку і громадський порядок; безпеку етнічних меншин; захист історичних місць; охорону кордонів; припинення транскордонної торгівлі зброєю; запровадження на усій території Косова програми здачі зброї, боєприпасів і вибухових речовин; знищення озброєнь; підтримка становлення цивільних інститутів, правопорядку, судової і пенітенціарної системи, виборчого процесу та інших аспектів політичного, економічного і суспільного життя провінції." Тобто поліційні функції післявоєнної Країни, і аж ніяк не передвоєнної, хіба що КФОР переформатують на поліцію однієї з сторін. Та тоді статус миротворців і відновлювачів життєдіяльності країни втрачається. Тому що поліція ворожої армії-це такі ж вороги і є поліцією тільки "для одних". Бо в часі розгортання конфлікту затримують представників ворожих сил не за кримінальний злочин, а за те що ворог. Та чи серби нам вороги?-вони ж не московити.

Тим дивнішим і непотрібнішим здається подальше перебування українців в складі КФОР, коли поглянути ближче на деякі обставини останнього конфлікту цих сил з сербами. Чомусь штурмувати суд, який напередодні захопили сербські юристи, які працювали там до того як американці виграли війну і посадовили там албанців, послали саме українські, польські та менше французькі частини КФОР. Причому, поранені в більшій мірі українці і поляки, а про поранених французів з числа КФОР, які брали участь в арешті захоплювачів суду, не повідомлялось. Це викликає підозру з огляду і на те, що КФОР-овці бережно скрутили сербські прапори і акуратно їх віднесли до машини, таким чином поставившись до символу держави Сербії з більшою увагою, ніж проросійські сили в Верховній Раді, які поскидали жовто-блакитні прапори на підлогу коридору після надоїдливості їм недавньої блокувальності…

І чи не був провокацією цей конфлікт україно-польських сил КФОР з сербами? Захоплюється суд юристами, які виступають як символ цивільного спротиву, з завідомо відомою неможливістю працювати. Потім посилають українські і польські частини на штурм, що звісно закінчується легким арештом захоплювачів. Та при спробі їх відконвоювати, серби нападають з гранатами і коктейлями молотова саме на українців і поляків. Що далі? Україна має задуматись над необхідністю приєднатись до визнання Незалежності Косово, а прозахідні політики отримують аргумент на користь цього визнання-"наших б'ють". Фантастично? Бо вимагає і агентури з сербського боку, що націлена була практично і політично на слов'янські частини КФОР, і вимагає безцеремонності НАТО-вського керівництва КФОР, що свідомо послало на штурм українські і польські частини, коли ці країни в бомбардуваннях Сербії участі не брали і в більшості осуджували? Зате реально Сербію залишили без нейтральної слов'янської поліції, замазавши їх цим штурмом, і викликали ворожі настрої до сербів.

Логічними діями української влади, не враховуючи варіант з можливою провокацією, мало б бути негайне ставлення питання про вивід українських частин з складу КФОР і повернення їх в Україну. Гинути там для чиєїсь преваги в міжусобно-політичних баталіях за підтримку Заходу українські солдати не повинні. Тим більше, що Україна не має там ніяких зобов'язань, не будучи країною членом Альянсу. Ще й така діяльність в Косово не є спільним оборонним інтересом, що розглядається при можливості далеко-перспективного вступу України в НАТО , яке безпосередньо здійснює командування силами КФОР.

Стаття написана 13 березня, впереше опублікована [neznanijbrat.mylivepage.com]

Ти мені пробач, незнайомий мій Брат,
Що я народився в своїй Україні.
Я живу наче вдома, але як емігрант...

[neznanijbrat.mylivepage.com]